Привіт!

З Вами Віталій Карпець.

У цьому журналі я публікую звіти про свої подорожі Україною та світом. Якщо Ви хочете скласти мені компанію у новій мандрівці, розпитати про автостоп та практику вільних подорожей, опублікувати мої фотографії та матеріали на своїх ресурсах, запросити мене до себе в гості, приїхати в гості до мене, запропонувати тему для нового поста на блозі, замовити собі блог та інші послуги, зробити мені подарунок, підтримати фінансово і т.д., то зв'язатися для цього зі мною Ви можете, написавши коментар до цього запису або скориставшись телефоном, імейлом чи мережею ВКонтакті:

Мої телефони: +38-050-061-4100, +38-093-316-8702
Мій імейл: vk@karpets.biz
Я ВКонтакті: http://vk.com/karpetsbiz

Я з радістю познайомлюся та поспілкуюся з Вами!

Минають останні дні літа, і сидіти вдома зовсім не хочеться. Вимкнувши свій мобільний та від’єднавшись від інтернету, я майнув з наметом на своє улюблене озеро Целебне на краю лісу в долині річки Західний Буг. Приїхав сюди, щоб записати для вас розповідь про нещодавну мандрівку у справжній карпатський рай — Криворівню.

Відверто кажучи, ця поїздка повністю знесла мені дах, і я досі відчуваю на душі спокій, легкість та радість, які мені подарували Карпати. Склалося враження, що гори вже давно чекали на мій візит і прийняли мене у себе як бажаного гостя і близького друга. Ця подорож тривала з 16 по 20 серпня 2011 року.


Цивілізація залишилася внизу.

( Читати далі... )

Сьогодні розповім вам про нещодавну мандрівку, завдяки якій літери на карті чи в атласі, котрі були для мене просто крапельками чорнила на папері, стали цілком реальними місцями, куди можна запросто приїхати у найближчий тиждень чи місяць.

Раніше за кордон я особливо нікуди не їздив (якщо не враховувати єдину вилазку у Москву на семінар Марка Віктора Хансена у 2007 році), хоча від мого рідного Нововолинська до кордону з Польщею можна заїхати на велосипеді або навіть пішки пройтися.

Подолавши автостопом 3835 км за два тижні (з 2 по 14 серпня 2011 року) і відвідавши нові місця в Україні, Росії та Білорусі, я переконався, що будь-які причини залишатися вдома (страх, брак часу, ресурсів чи толкового попутчика, питання близьких типу «а що ти там забув?») — це все, вибачте на слові, тупі відмазки, якими я звик себе годувати.


Привіт, Москва!

( Читати далі... )

Про існування вузькоколійної залізниці на Рівненщині я знав досить давно. Ще в дитинстві часто бував на станції Антонівка, приїжджаючи дизелем до своєї бабусі у сусіднє село Кричильськ. Прочитавши у книжці «Західна Україна. Відпочивай активно!» замітку про «Кукушку» (саме так місцеві жителі називають цю вузькоколійку), вирішив проїхатися маршрутом, прокладеним ще у 1885 році. Моя подорож Поліссям відбулася з 9 по 11 липня 2011 р.


Рекламний борд на залізничній станції в с. Антонівка.

( Читати далі... )

Мабуть, це діагноз. Я остаточно підсів на подорожі автостопом. Проїхавши 574 км за два дні (11—12 червня 2011 р.) зі Львова до Кам’янця-Подільського і назад, я ще раз переконався, що моя перша подорож автостопом по Закарпаттю не була випадковістю, і автостоп реально працює, що б про це не говорили далекі від цієї теми люди.

Моїм супутником у мандрівці знову був Антон Черненко, і цього разу ми на всіх попутках їздили удвох, розбивши вщент міф про те, що двом хлопцям-автостоперам зловити попутку майже неможливо. Під час подорожі ми пройшли пішки майже 30 км, і я упіймав себе на думці, що якби мандрував з дівчиною, то ми би долали цей маршрут значно довше.

Поверталися ми до Львова іншою дорогою, ніж їхали до Кам’янця-Подільського, і маршрут наш проходив через такі населені пункти: Львів — Винники — Тернопіль — Ступки — Великі Бірки — Красне — Сатанів — Кам’янець-Подільський — Довжок — Оринін — Борщів — Товсте — Чортків — Тернопіль — Львів.

Час нашої подорожі припав на відзначення дня Святої Трійці. Постійно на нашому шляху траплялися люди з лепехою, гілками липи та інших дерев. Я також побачив кілька возів та вантажних бусів, вщент заповнених зеленню. Видно, вони їхали торгувати на базар.


Дівчинка продає лепеху у Тернополі.

( Читати далі... )

Із 28 по 31 травня 2011 р. ми з Антоном Черненком подорожували автостопом по Закарпаттю. Поки ще свіжі спогади та емоції, поділюся з вами своїми враженнями від цієї поїздки.

Це була моя перша масштабна мандрівка автостопом. Раніше я ловив попутки, щоб проїхати максимум кілометрів 10—15. А цього разу ми успішно подолали цілих 571 км за маршрутом Львів — Миколаїв — Стрий — Долина — Вигода — Міжгір’я — Хуст — Буштино — Солотвино — Рахів — Івано-Франківськ — Рогатин — Львів.

За цілу поїздку я витратив всього 16 гривень на транспорт — 4 грн. на маршрутки по Львову, 1 грн. на тролейбус у Франківську і 10 грн. на електричку із Рахова у Франик. Антон зекономив на оплаті проїзду в електричці, попередньо домовившись із машиністом і контролерами. Він вирішив приницпово не платити за поїздки між містами.

Ми зібралися відвідати Долину нарцисів біля Хуста, про яку дізналися із передачі «Вихідні по-українськи», а потім поповнили наші знання про цей природний об’єкт із Вікіпедії.

У нас були підозри, що нарциси вже відцвіли, і ми не побачимо у заповіднику жодної квіточки. Проте, нас це не зупиняло, адже надихала нас не стільки кінцева мета мандрівки, скільки подорож автостопом сама по собі.


На час нашого приїзду нарциси вже дійсно відцвіли.

( Читати далі... )

На вихідних з 25 по 27 березня 2011 р. ми використали чудову можливість відкрити весняно-літній туристичний сезон екстрім-сплавом на катамаранах по Дністру за маршрутом м. Галич — м. Заліщики. У цій мандрівці, що була здійснена завдяки підтримці Управління у справах сім'ї та молоді ЛОДА, взяли участь 27 молодих хлопців та дівчат — представники львівського осередку громадської організації «Молодіжний націоналістичний конгрес» (МНК), тернопільського туристичного клубу «Файні мандри» і тернопільського осередку МНК.


Уважно слухаємо інструктаж керівника групи.

( Читати далі... )